Як знайти нормального викладача, щоб нарешті заговорити англійською

[thiefcrazy98]

Мене до пошуку репетитора підштовхнула дуже проста і водночас стресова ситуація: на роботі з’явився новий проєкт з іноземними партнерами, і я зрозумів, що моєї «базової» англійської вистачає рівно на те, щоб привітатись і розгубитись. Кілька разів намагався підтягнути мову сам, дивився серіали без субтитрів, качав якісь додатки, але коли дійшло до живого спілкування, язик просто дерев’янів. І от після ще одного незручного дзвінка я вирішив: досить тягнути, треба знайти людину, яка все розкладе по поличках і примусить говорити, а не просто пасивно сприймати. Але вибір репетиторів такий великий, що спочатку я навіть розгубився — не можу ж я перевіряти кожного методом проб і помилок.

[EvanDuke]

Я дуже розумію це відчуття, бо сам через нього проходив кілька місяців тому. У мене не робота підпирала, а переїзд: треба було оформляти документи, спілкуватися з людьми, а я ловив себе на тому, що думаю англійською повільніше, ніж рухається черга в державній установі. Тоді я вирішив підійти до питання системно: мені потрібен був вчитель англійської мови, який би працював саме з моїми прогалинами, а не читав підручник по черзі. Це те, що я використовую досі, бо там можна підібрати людину не лише за рівнем чи ціною, а й за стилем — комусь треба більше граматики, комусь розмовна практика, а хтось любить, коли викладач «підганяє». Я довго звикав до думки, що мені потрібна не просто теорія, а постійне живе говоріння. І як тільки почали робити короткі розмовні вправи, я нарешті перестав боятися відкривати рот. Ще мені дуже допомогло, що можна змінити репетитора, якщо не «зайшов», але в моєму випадку все склалося з першого разу. Найважливіше — не соромитись казати, що ти не розумієш. Хороший викладач не тисне, а підлаштовується. І що мене особливо тішить — з часом справді зростає не тільки словниковий запас, а й впевненість у собі, коли чуєш, що тебе нарешті розуміють без повторів і жестів.

[tbes50203]

Бувають моменти, коли раптом усвідомлюєш, що будь-яка нова навичка — це не тільки про знання, а й про певний стрибок у невідомість. Ніколи не знаєш, чи натрапиш на правильну людину, чи вистачить терпіння, чи не здасися після першої ж невдачі. Але якось дивно, що саме такі ситуації інколи найкраще рухають уперед: у них багато ризику, трохи хаосу і стільки ж можливостей, які спливають тільки тоді, коли вже наважився зробити крок.